ВОРКШОП З ВИГОТОВЛЕННЯ ЯЩИКІВ ДЛЯ КАЖАНІВ У РАМКАХ ПРОЕКТУ BAT4MAN

20 жовтня 2020 року відбудеться воркшоп з виготовлення ящиків для кажанів у рамках реалізації проекту HUSKROUA/1702/6.1/0021 “Підвищення екологічної обізнаності в місцевих громадах шляхом спільного збереження кажанів у прикордонних регіонах Угорщини, Словаччини, Румунії та України”, що реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Воркшоп відбудеться за участі представників українських НУО, екоактивістів, представників релігійних спільнот. Під час воркшопу буде продемонстровано техніки створення ящиків для кажанів, висвітлено заходи, які можна використовувати з метою захисту колоній кажанів, також буде проінформовано про види кажанів, які проживають у регіоні та той позитивний вплив, який вони здійснюють на локальні екосистеми.
Захід відбудеться 20 жовтня 2020 року у м. Ужгород, Музей архітектури і побуту (Скансен); вул. Капітульна, 33/а.

Захід буде проведений з дотриманням усіх вимог соціальної дистанції, наявність маски обовязкова (в разі відсутності учасникам буде видана одноразова).

Для отримання детальнішої інформації просимо звернутися до Інформаційної служби Інституту еколого-релігійних студій: iers@ircef.org
(Відповідальний – Олександр Бокотей – керівник ГО «Інститут еколого-релігійних студій»).

Цей матеріал підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю бенефіціарів проекту та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

“Міжнародну ніч кажанів в Україні” в Ужгороді можна відзначити вдень і в оточенні рукокрилих (ФОТО)

У ніч з 20 на 21 вересня у світі традиційно відзначається одне з найнезвичайніших природоохоронних свят – Міжнародна ніч кажанів. Головна його мета – привернути увагу до проблем рукокрилих та їх охорони, а також розвінчання міфів щодо цих звірят, щодо яких багато людей відчувають невиправданий забобонний страх.

"Міжнародну ніч кажанів в Україні" в Ужгороді можна відзначити вдень і в оточенні рукокрилих (ФОТО)

У ці дні в багатьох європейських країнах проводяться лекції, виставки, семінари, присвячені охороні цих тварин, а в святкову ніч організовуються екскурсії, під час яких можна побачити, зрозуміти і полюбити цих незвичайних тваринок.

Поспілкуватися вживу зі справжніми рукокрилими в обласному центрі Закарпаття уже кілька років поспіль можна в колишньому кафе, а нині екзотаріумі «Акваріум»  (вул. Л.Толстого, 46), де в спеціально обладнаному приміщенні мешкають екзотичні рукокрилі, близькі родичі наших кажанів – нільські крилани, або, по-іншому, єгипетські летючі собаки. Це невеликий вид рукокрилих, що живе в Африці і, частково, на Близькому Сході і харчується виключно фруктами.

Їх зовнішність надзвичайно зворушлива і мила – великі очі-намистини, смішні рухливі вушка і просто фантастичні крила, якими вони огортають себе як плащиком у період спокою. На ці милі створіння, що дивно висять догори ногами, просто не можна дивитися без зворушення.

У “Акваріумі” є загалом 8 криланів, четверо з яких народилися вже тут. Народження ще кількох “кажанят” в “Акваріумі” очікують і цієї осені.

З нагоди цьогорічної Міжнародної ночі кажанів в Україні в екзотаріумі “Акваріум” можна буде зайти в приміщення з криланами, аби ближче познайомитися з цими милими створіннями.

Як раніше інформувало Закарпаття онлайнна Закарпатті стартував “релігійний” проєкт захисту кажанів.


Довідка

Кажани – дивовижні ссавці, які завдяки своїй будові оволоділи мистецтвом польоту.

Вони провадять нічний спосіб життя, їх зір пристосований тільки до темряви. Зате у кажанів чудово розвинені нюх і слух, які допомагають полювати і орієнтуватися в просторі, а також унікальна здатність до ехолокації, якою також наділені дельфіни. 
Що стосується кажанів, що мешкають в Україні і загалом Європі, то боятися не варто: всі вони – комахоїдні тварини.

Сьогодні багато видів кажанів перебувають на межі зникнення. Це пов’язано і знищенням місць їх проживання, з застосуванням отрутохімікатів і переслідуванням з боку людини – через елементарні неграмотність і забобони. 

Існує Міжнародна угода про охорону кажанів, підписана низкою країн.

Закарпаття онлайн20 вересня 2020р

По всему миру люди убивают летучих мышей: зоологи Эстонии призывают этого не делать

Летучая мышь.ФОТО: Elmo Riig / Sakala

Эстонское общество териологии выступило с заявлением, что распространяющиеся в медиа утверждения, что летучие мыши виновны в эпидемии коронавируса, ошибочны. Нет никаких причин боятся летучих мышей или причинять им вред.

Читать всю статью: https://barbos.postimees.ee/6949223/po-vsemu-miru-lyudi-ubivayut-letuchih-myshey-zoologi-estonii-prizyvayut-etogo-ne-delat

Будьте особливо пильні впродовж серпня та вересня й закривайте вікна на ніч в робочих приміщеннях!

Ідучи з офісу або дому на вихідні або у відпустку, не забувайте закривати вікна!

Інакше може статися ось таке.
Люди надовго залишили відчинене на провітрювання вікно і в приміщення (розташоване в центрі Харкова) залетіли 100 кажанів двох видів!

На изображении может находиться: один или несколько человек, люди стоят и в помещении

Це сталось тому, що зараз період міграції у кажанів і вони шукають тимчасові сховища на день. Спочатку залетів один або група, не зміг вилетіти, почав кричати і закликати інших. Таким чином в цю «пастку» набралося їх добряче.

На изображении может находиться: в помещении

На щастя, власники приміщення поставились дуже відповідально і покликали нас на допомогу, щойно виявили таких гостей у себе.
Alona Prylutska зібрала всіх кажанів, до ночі напувала водою, визначала вид, стать та вік (це молоді особини рудої вечірниці та пізнього кожана), окільцювала та майже всіх випустила на волю. П‘ятеро занадто виснажені та ще потребують реабілітації. На жаль, шестеро інших загинуло, не дочекавшись нас.

Джерело: https://www.facebook.com/KharkivBatGroup/posts/1459643397555135?__xts__[0]=68.ARD3j8YjOM-Hyau51rDUdKc00r_2JyT7AGD_82OoiZcahEko9aos8EdrH5_-jaq_VsR4-mztbyzvZkAVaEDrXvgwGMRDHsLaRwg11ZFGtqcUG4Y23Jzdr6aVWd-HmQl1roAvpyn9h5dXJFtyU6TcFoOK6Q9GX2fVhpP3gacYKraj1vJ7bParMhm949Cn26D-J-TqIcLCSTuVkG_Lj8IOvmjpI9cwOLVYEgJkF60m5uWPPrLD4xWRuxBuYjA7H5RTaWiWcX0bKpf2wGAjh_qxoUvtpifwuUvJiWD9IMCDmWcX-ySTS2SqA3uoVtymsXhM38v62bqy3r9sTwXb1xIVNPZQJw&__tn__=H-R

Вивчаючи кажанів, дослідили й чимало історичної спадщини

20-22 серпня в  рамках 4-го етапу проєкту «Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів у прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України» відбулася експедиція до Виноградівського, Іршавського та Мукачівського районів Закарпаття.

Співробітниками Інституту еколого-релігійних студій Олександром Бокотеєм (керівник проєкту) та Михайлом Біланичем разом із партнерами Андрієм-Тарасом Баштою, Леонідом Покритюком та Олегом Супруненком було обстежено сакральні споруди в таких населених пунктах, як Великі Ком’яти (Виноградівщина), Заріччя, Сільце, Хмільник, Дубрівка, Луково, Імстичево, Білки, Осій, Ільниця, Мала Розтока (Іршавщина), м. Іршава, Дерцен, Нижній Коропець, Жнятино, Павшино (Мукачівщина), м. Мукачево (центр, а також райони колишніх сіл Паланок та Підгород).

У переважній більшості обстежених храмів було знайдено колонії або послід кажанів, в основному це вид Вухань звичайний (Plecotusauritus). Під час обстеження під дахом кожного храму було встановлено спеціальні ящики для кажанів. Чому саме в цей час актуально розвішувати такі ящики? Початок осені – це  час їхнього спарювання, коли самці «співають» самкам і тим самим залучають їх до своїх схованок. Кожен, хто бажає, може почепити в сарай або на дереві, в саду, або ж біля багатоквартирного будинку ящик подібної конструкції.

Будиночок для кажанів, годівниці і шпаківні
ФОТО: СХЕМА ЯЩИКА ДЛЯ КАЖАНІВ
(http://jak.bono.odessa.ua/articles/budinochok-dlja-kazhaniv-godivnici-i-shpakivni.php)

У цілому нашій групі вдалося встановити під дахами храмів уже 13 ящиків. Робиться це відповідно до програми проєкту з метою адаптації та збереження колоній рукокрилих. Метою цих заходів є визначення кількісного та видового складу кажанів. Останнім часом їхня популяція дедалі зменшується, адже вони є дуже вразливими до людської діяльності. Однією з причин є те, що люди  бояться рукокрилих через безглузді міфи, витворені з давніх-давен.

ФОТО: ТИПОВИЙ “БУДИНОЧОК” ДЛЯ КАЖАНІВ, ВСТАНОВЛЕНИЙ ПІД ЧАС ЕКСПЕДИЦІЇ

Ми ж нагадуємо, що кажани важливі для природної екосистеми, а також корисні для сільськогосподарського виробництва, адже вночі вони поїдають велику кількість комах-паразитів, які завдають шкоди сільськогосподарським культурам. Навіть голоси кажанів відлякують комах, бо ж багато видів комах чують ультразвук, за допомогою якого «спілкуються» й орієнтуються в просторі ці тварини. Кажани аж ніяк не несуть загрози для людей, тому боятися їх не слід, як і не потрібно, власне, чіпати їх без потреби. Тому мета нашого проєкту полягає у просвітництві людей щодо відповідального ставлення до Божого Створіння – природи!

Паралельно з дослідженням кажанів вивчалися й птахи, які також полюбляють оселятися у вежах храмів. Насамперед це сови.  У низці храмів були виявлені сліди перебування цих птахів, передусім сича хатнього та рідкісної червонокнижної сипухи, яку недарма називають «церковною совою». Втім, спостереження показують, що ремонтні роботи в церквах, особливо із заміною старих вікон на новітні «євровікна», негативно впливають на популяції птахів, які сотнями років гніздилися  у верхів’ях сакральних споруд. Не заперечуючи потребу утеплення дахів та встановлення новітніх вікон, фахівці-орнітологи пропонують все ж таки враховувати важливість сприяння та підтримки життєвого простору птахів шляхом, наприклад, створення для них гнізд чи хаток для гніздування, влаштування спеціальних невеликих, але достатніх отворів для проникнення птахів усередину церковних веж тощо.

Дослідники не оминули увагою й архітектурно-історичну спадщину, якою славиться Закарпаття, але яка давно потерпає від численних причин занепаду унікальних об’єктів. Так, у селі Луково Іршавського району експедиція відвідала старовинний млин, який належить родині Сенинців. Основі млина вже понад 200 років, причому досі він зберігся в робочому стані, точніше, був відновлений після занепаду, який стався з розвалом місцевого колгоспу. Тоді нащадки перших власників відновили старовинний механізм і тривалий час використовували його за призначенням. На жаль, господар – пан Денис, який турбувався про унікальний дерев’яний механізм, – нещодавно помер, і тепер підтримувати млин у робочому стані нема кому. Вдова та хазяйка Олена Іванівна самотужки не дає собі з цим ради, тож без сторонньої допомоги млин може занепасти. Учасники експедиції спробують донести цю сумну, але важливу інформацію, де тільки зможуть, аби привернути увагу небайдужих та зацікавлених долею двохсотрічної пам’ятки технічної культури.

Ще сумнішим є стан у понад столітньої фари, що була колись обійстям священника греко-католицького храму в селі Дубрівка на Іршавщині. Після реквізиції будівлі у священника в часи радянської влади в ній був сільський клуб, який кілька десятиліть тому занепав, і відтоді добротна фара, справжня садиба з міцними стінами, пивницею, цікавою архітектурою, повільно руйнується. Наразі селяни використовують її для зберігання сіна та малоцінних речей. Сільська рада Дубрівки не здатна самотужки відновити будівлю, повертати ж її у власність церковної громади не квапиться. Втім, навіть якби таке й сталося, то фінансові можливості громади є доволі обмеженими і на реанімацію фари їх точно не вистачить. Відтак, доля вікової пам’ятки сільської архітектури – під великим питанням…

Обстежуючи десятки церковних дзвіниць, учасники експедиції не могли не звернути увагу на дуже цікаве і маловивчене явище – різноманіття пристроїв, які мають безліч народних назв – калатало, деркач, клепач, клепало тощо. Йдеться про механічний звуковий інструмент, який застосовується як православними, так і католиками (але не реформатами) у Велику, або Страсну п’ятницю, у день найсуворішого посту для усіх християн.

Тоді за традицією у церквах замовкають дзвони, натомість застосовують пристрої, що видають «дерев’яний» звук – тріск або стук молоточків.  При цьому конструкція цих пристроїв настільки різна, що практично не повторюється в кожній церкві. В деяких храмах застосовуються нові копії старих пристроїв, старі ж зберігаються або поруч, або в інших господарчих приміщеннях.
Виникла ідея не лише збирати фотоколекцію з метою популяризації стародавньої народної механіки, а й облаштувати музейну експозицію з «тріскотал», які вже вийшли з ладу і непотрібні в храмах, із супровідною інформацією про те, з якої саме церкви вони потрапили до музею, а можливо, відомі й автори цих механізмів.

Під час 4-го етапу проєкту особливо вразило кілька цікавих речей у селі Дерцен Мукачівського району. Зокрема, ми відвідали найбільший в Україні хрест, який сягає 40 метрів і розміщений на найвищому горбі в цьому селі. Тут є також єдина в Україні добровільна пожежна бригада. В селі є лише реформатський храм, який ми й обстежили. На храмі зауважили пам’ятну табичку з написом «Маленький робот» зі списками жертв депортації угорців у 1944-1945 роках. Саме в такому вигляді злочин сталінського режиму й увішов в угорський вокабуляр – «Malenkij robot». Так в угорській історичній практиці називають насильну масову депортацію радянською військовою владою угорськомовного та німецькомовного чоловічого населення призовного віку на території Закарпаття. Наприкінці 1944 року силами НКВС, СМЕРШу та військових 4-го Українського фронту на території тодішнього утворення «Закарпатська Україна» (яке згодом переформували в Закарпатську область УРСР) було проведено масштабну операцію з затримання та депортації чоловіків угорської та німецької національностей.

Для полегшення операції її організатори  вигадали прикриття, начебто чоловіків збирають на триденні відновлювальні «малі роботи» (угорці, незнайомі тоді з російською мовою, чули це як «Malenkij robot»), після виконання яких всі залучені мали повернутися по домівках. Насправді після складення списків, починаючи з 18 листопада 1944 року, всіх зібраних пішими колонами доправляли в концентраційні табори в Сваляві та Самборі.  Під операцію підпадали чоловіки угорської та німецької національності віком від 18 до 50 років, а також всі, незалежно від національності, солдати та офіцери німецької та угорської армії. Після збору затриманих відправили на тривалий термін ув’язнення в табори ГУЛАГу. Точних даних про кількість жертв цієї операції досі нема, але за підрахунками істориків,  вона коштувала життя приблизно  55 000 чоловіків  (близько 10 000 німців та 45 000 угорців). Фактично, додому після відбуття кількарічного покарання повернулася щонайбільше половина заарештованих. На згадку про цю трагедію в усіх селах та містах Закарпаття, де живуть угорці, встановлені пам’ятні знаки на честь загиблих земляків.

ФОТО НАЙБІЛЬШОГО В УКРАЇНІ ХРЕСТА

Отже, проєкт із вивчення біорізноманіття кажанів сприяє не лише виконанню основної мети, а й розширенню можливостей краєзнавчих досліджень та появі нових дослідницьких ідей. Ідея розвідки та систематизації церковних калатал виникла, власне, під час наших експедицій. Цьому дуже допомагає об’єднання експертів із різних галузей. Дослідження триватимуть й надалі, планується охопити частину Ужгородщини та Мукачівщини (які не були досліджені досі), а також Перечинський район.

Дослідники дуже вдячні за гостинність усім, хто щиро приймав їх під час експедицій, передусім отцям, пасторам, їхнім дружинам.

Олег Супруненко, Михайло Біланич

Зум-зустріч учасників проекту Bat4Man

4 серпня 2020 року відбулася онлайн-зустріч партнерів проекту HUSKROUA/1702/6.1/0021 “Підвищення екологічної обізнаності в місцевих громадах шляхом спільного збереження кажанів у прикордонних регіонах Угорщини, Словаччини, Румунії та України”, що реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.

В зустрічі прийняло участь 10 учасників, які представляли всіх залучених партнерів. Зустріч була досить плідною та оперативною, жодних технічних проблем не виникало. В рамках 50 хвилин всі партнери представили досягнуті результати та обговорили труднощі.

Загальна комунікаційна стратегія проекту є дуже ефективною, оскільки веб-сторінка нараховує вже 300 відвідувачів, кількість підписників Facebook сторінки постійно зростає. За піврічний період реалізації проекту було опубліковано 18 статей у місцевих та міжнародних ЗМІ. Всі партнери проекту мають веб-сторінки про проект, де обмінюються інформацією про кажанів та важливі етапи проекту.

Робочий зошит для дітей розроблений, він буде надрукований, як тільки партнери закінчать роботу над перекладом.

Всі партнери розпочали етап дослідження кажанів. Партнер Товариство по захисту кажанів Словаччини вже встановили реєстратори даних, вони вимірюють температуру та вологість на кількох горищах, було взято біологічні зразки для подальших досліджень, і вже стартували перші освітні заходи з громадськістю. В Україні (партнер Інститут еколого-релігійних студій) були досліджені нові локації, що є великим викликом, і 8 видів кажанів були локалізовані. Польові дослідження в Угорщині (Угорська асоціація орнітології та охорони природи) та Румунії (Асоціація Е-Консалт) тривають. В Румунії деякі старі добре відомі колонії зникли, в Угорщині багато притулків для кажанів перебувають на реконструкції.

Всі партнери стикнулися з негативними наслідками COVID 19: наприклад, ЗМІ не проявляють значного інтересу до діяльності проекту у Словаччині, екологічну діяльність з дітьми важко організувати в Румунії. Але всі ці проблеми можна вирішити таким чином, що не впливатимуть на загальну реалізацію проекту.

Загальним висновком стало те, що завдання проекту виконуються вчасно і наступна зустріч запланована на вересень.

Для отримання детальнішої інформації звертайтеся:

Олександр Бокотей – iers@ircef.org,

директор Інституту еколого-релігійних студій

Зустріч Zoom по обговоренню основних результатів, поточної діяльності та проблемних питань , що виникли протягом реалізації проекту “BAT4MAN…”

Сьогодні Партнери проекту “BAT4MAN
Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України”, одним з яких є Інститут еколого-релігійних студій (що входить в склад IRCEF) провели зустріч Zoom, щоб обговорити основні результати, поточну діяльність та проблемні питання, що виникли протягом реалізації проекту. Зустріч пройшла успішно, без будь-яких технічних проблем, всі були задоволені результатами 🙂 Для отримання детальної інформації натисніть на посилання https://bat4man.ecoedu.ro/2020/08/04/zoom-meeting-of-the-project/?fbclid=IwAR2xBAxbi9cdxlk7sa6EEapcdsdqub13w6Xoi2A-4kISLXNhIVsxp76YqBs


Джерело https://www.facebook.com/batfourman/posts/156828442647780?__xts__[0]=68.ARDPWUKcFOl2iWlAgS5PJJE6llE0GK7u89yU3X9FX82cUUJCj4iqjJReXyA2wMnGH3ByZDDi63D2s1o8tiwAG8e696ybchGzqyv2hxT2jH6iYrP74r2O2mmkRGbVwIE_hzqo3PIqb97mXkNiIQalJiZ_gA-1YLrMGUb0Kj8Y0sPMWJZsDZmUgP-l_78Nu5Uw6P0TG6NTDf-izatWOL4OrZRIOMY1JvE0TZnErPqVQS2DckrK9ZC6faVqY29qyZHmgUpkfPd6ppx3GCFNExxLdW_LVtx2wrQ62LE1Zg6b5jF_sIG9A61oNC2yMyufHeBQtIp9SMr3b6V7d7DaMM3BBLE&__xts__[1]=68.ARCjsqkO4mgAVz1bz1X8WyduDJNvVUghYNSpYw40Ka5RQGrx7rBaZeZoFCGG-kXuaxSrz8nT0YAxYz2HyUu1FG33KYgoHTbiWwmgucXuVJDdLGnGdM9xR_uknaGMIWG28qABwx4Jy24kOHIoRW9h0VGRnVcBkl9qk7OpU3Fu7vBySyeVUdYv3GWbaGwDbcpZvbQjh9VOixBE6Ic02PRAi7wepyKaAE_zX3hdru-po8lL0GiS7O4_PyVecBhtegYdFTVKHt0y5IFpQAlfOk4-iLJIpQFjiBSW1xx769C4IJ3gXLO53Z79HvTcvAMcwWP0mS0rWk22JkUYJvmvLJko-Mw&__tn__=-R

Перші будиночки для кажанів

Спеціально для проекту “BAT4MAN Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України” інклюзивною майтернею “Паралельний світ” були розроблені будиночки для кажанів наступної конструкції:


Створені вони за кресленнями. представленими на сайті “Союзу охорони прирооди Німеччини” (Nabu) https://www.nabu.de/downloads/praxistipps/fledermauskasten.pdf?fbclid=IwAR0GQ66epiDgnN7bXVy4dN6kQ4P8jLoQpV1nq9KhU2EZGUNDCa9SEIUrXMk



Чому не варто боятися кажанів? Закарпаття долучилося до проєкту «BAT4MAN»

Чому не варто боятися кажанів? Закарпаття долучилося до проєкту «BAT4MAN»

Вежі церков – ідеальне місце для поселення кажанів, облаштування гнізд сов та існування інших видів тварин.

У Європі це давно усвідомили, відтак учені спільно з екологічними активістами та прогресивними священниками ведуть методичну роботу з дослідження покрівель культових споруд та облаштування їх під потреби місцевої фауни.

Зокрема в 2007-му в Німеччині розпочали проєкт «Життєвий простір церковних веж: НАБУ (Це найбільша природоохоронна організація країни, заснована ще 1899-го. – Авт.) та парафії разом для більшої охорони видів». У його рамках храми, котрі долучилися, отримали відповідні сертифікати й таблички.

А нещодавно Інститут еколого-релігійних студій із Ужгорода, перейнявши досвід НАБУ, разом із зарубіжними партнерами започаткував проєкт «BAT4MAN: підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів у прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України». Для дослідження летючих мишей запросили відомого львівського орнітолога Андрія-Тараса Башту з Інституту екології Карпат НАНУ. Він працює над визначенням видів за наявністю посліду, візуальним обстеженням горищ і дзвіниць тощо. До нього долучилися керівник Інституту еколого-релігійних студій Олександр Бокотей, його колега Михайло Біланич, а на Берегівщині – орнітолог Леонід Покритюк та автор цієї замітки.

Вже обстежили близько 80 храмів у сорока населених пунктах Ужгородського, Виноградівського та Берегівського районів. На черзі – Іршавщина, Мукачівщина, Хустщина. Дослідження стосовно кажанів здійснюються влітку, адже саме тоді вони живуть тут, народжують і вирощують потомство. А глибокою осінню й аж до весняних теплих днів перебираються в підвали будівель, штольні й печери, аби не замерзнути.

Кажани – це ссавці, які здатні літати. Вони досить вразливі, тому внесені до Червоної книги. В основному мешкають у печерах, дуплах дерев, підвалах та на горищах. І, звичайно, у вежах церков. Вони використовують ехолокацію, тобто продукують ультразвуки й за допомогою відлуння від навколишніх предметів у темряві можуть оминати перешкоди та чудово орієнтуватися в просторі. Спілкуються нечутними для людського вуха сигналами, унікальними для кожного виду, а отже, їх можна визначити за допомогою ультразвукового детектора.

Процес розмноження кажанів розпочинається у жовтні, коли вони активно відгодовуються перед зимівлею. Самки спарюються з одним чи кількома самцями, а далі відбувається найцікавіше: сперма на весь холодний період консервується у їхніх статевих органах. З настанням тепла летючі миші прокидаються та залишають зимові домівки. Організм самок запускає механізми утворення яйцеклітини та її запліднення, росте й розвивається один, рідше два ембріони. На формування дитинчат необхідно 1-2 місяці. Народжуються вони у червні – сліпі та без шерсті, харчуються молоком матері. Тримаються на ній понад два тижні.

Враховуючи ці особливості кажанів та зростання рівня різних небезпек, дуже важливо берегти їх. Тому співробітники ІЕРС відзначають на карті храми, де є поодинокі особини, а де – багато. Так, у одній із реформатських церков знайшли досить рідкісний вид, а ще в кількох місцях виявили величезні колонії рукокрилих. Результати дослідження опублікують у наукових і популярних виданнях. Адже летючих мишей цілком несправедливо часом звинувачують у різних бідах або просто відчувають до них ірраціональний страх, базований на стереотипах та забобонах, а нині – ще й на байках про походження COVID-19 нібито від них. Відтак із метою просвітництва наступним етапом проєкту буде встановлення біля храмів Закарпаття інформаційних та попереджувальних таблиць, облаштування спеціяльних ящиків для проживання кажанів та занесення цих церков на туристичну карту. Наразі ж учені просять усіх не заподіювати цим тваринам шкоди. Якщо залетіла в будинок, варто залишити її в закритій кімнаті з відчиненим вікном та виключеним світлом – зазвичай вона сама вибереться. Якщо ні – можна акуратно перенести її надвір, вдягнувши міцні рукавиці або скориставшись шматком матерії (адже, захищаючись, може боляче вкусити). У рідкісних випадках, коли частина оселі, наприклад, балкон, стала місцем зимівлі колонії кажанів, не варто одразу виганяти їх на холод, бо можуть загинути, натомість зверніться по допомогу до фахівців.

Олег СУПРУНЕНКО,
за матеріалами Інституту еколого-релігійних студій

Джерело: https://transkarpatia.net/transcarpathia/different/130870-chomu-ne-varto-boiatisia-kazhanv-zakarpattia-doluchilosia-do-proiektu-bat4man.html

Дослідження храмів Виноградівщини

10-07-2020 продовжуються дослідження біорізноманіття кажанів в рамках проекту  «Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України» ( керівник Олександр Бокотей).

Продовжити читання “Дослідження храмів Виноградівщини”