Категорія: Новини

Кажанів в Україні та, зокрема, на Закарпатті, інтенсивно почали досліджувати на межі XX-XXІ століть. Однак вивченням рукокрилих місцеві науковці займалися задовго до цього.

Підтверджує це книга “Природнича історія пана фон Бюффона” (“Herrn von Buffons Naturgeschichte”) 1785 року видання, знайдена у відділі стародруків бібліотеки Ужгородського національного університету. У книжці є розділ про кажанів, ілюстрований чудовими малюнками різних видів рукокрилих:

Оскільки в нашому краї в ті часи своїх друкарень не було, освітні заклади та окремі зацікавлені наукою люди користувались іноземною літературою. Отож, цілком імовірно, студенти та науковці були знайомі з деякими видами рукокрилих нашого краю саме завдяки цьому виданню.

Такі старовинні публікації є важливими та цікавими для Інституту еколого-релігійних студій, який цікавиться історією досліджень навколишнього середовища та природничої освіти, тісно пов’язаної із церковними навчальними закладами.

Інформаційна служба ІЕРС

У 1973 році біолог Кітті Тхонглонья з Таїланду та його колеги дослідили понад 50 невідомих кажанів у печері біля водоспаду “Сай Йок”. Вчений надіслав свої висновки доктору Джону Хіллу з Британського музею природної історії в Лондоні. На жаль, Кітті Тхонглонья помер, не підозрюючи, що він відкрив новий вид кажанів. Хілл назвав вид на честь першовідкривача – кажан Кітті (Craseonycteris thonglongyai), або свиноносий кажан.

Кажан Кітті є найменшим з усіх відомих сьогодні кажанів і одним із найменших ссавців. Його довжина всього 3 сантиметри, а розмах крил близько 13 сантиметрів. Він настільки малий, що його іноді називають джмелем. Цей малюк має свої унікальні особливості. У нього немає хвоста, але є порівняно величезні вуха, товсті трагуси (вушні виступи) і і схожий на рильце ніс, через що її свиноносим кажаном.

Кажан Кітті — надзвичайно рідкісний вид. Його ареал дуже обмежений, тому тваринам загрожує вимирання. Хоча докладається багато зусиль для збереження цих незвичайних кажанів, все ж через нищення лісів, прокладання автошляхів та туризм вони далі залишаються в небезпеці. Отже, невідомо, чи свиноносі кажани зможуть пристосуватися до ворожого вторгнення людини у їхнє середовище.

Інформаційна служба ІЕРС

Вчені з Данії з’ясували, що кажани продукують низькочастотні звуки таким чином, як це властиво людям під час співу у техніці гроулінгу. Тварини також задіюють для цього несправжні голосові зв’язки, але такі звуки призначені для комунікації у контексті конфлікту з родичами, пишуть автори у PLOS Biology.

Myotis daubentonii. Wikimedia Commons

Що це за гроулінг?

Гроулінгом називають вокальний прийом, за якого голос звучить гучно та з низькою частотою, подібно до гарчання, через значне резонування гортані. Найбільше поширення він набув у важкій музиці, особливо дез-металі, а також є характерним горловому співу. У гроулі важлива роль належить несправжнім голосовим зв’язкам, які торкаючися зі справжніми голосовими складками збільшують вібрацію структур гортані, даючи змогу досягнути нижчої частоти співу, ніж із використанням лише справжніх голосових зв’язок.

Прес-конференція

Наш партнер зі Словаччини – Мартін Целюх – на прикладі пояснює як акуратно та безпечно виловити кажана, який випадково залетів до приміщення та випустити на волю.

А мігруючі зграї знаходять відпочинок у різних місцях. Наприклад, у квартирі, якщо ви забули зачинити на ніч вікно.

Сітки на вікнах вирішують багато проблем, не тільки рятують ваших домашніх тварин від польоту у вікно, а й вас, від прильоту у вікно чогось дивовижного.

Джерело: https://www.facebook.com/vasyliuk.oleksii/posts/pfbid0LQxX9AcMBNx71PZuhYU3Fx7KrSeEyKJSF4wG5Pc7ZnNRUfa9jrxGBerBei6Tx2aRl

Крила кажанів насправді дуже великі руки. Кожне крило має великий палець та чотири пальці. Видно великий палець, що виступає передню частину крил.