
Буває, що певна можливість випадає, мабуть, раз у житті. Так трапилося, що нещодавно три дні поспіль мені довелося побувати там, де мало хто буває, почути і побачите таке, що чують і бачать одиниці, навідатись у такі місця рідного краю, де ще не бував, хоч і живу зовсім недалеко, ну і познайомитись із багатьма цікавими та щирими людьми.
Річ у тому, що досі ще ніхто не досліджував кажанів на горищах храмів більшої частини Закарпатської області. І тут знову підтверджуються слова, сказані колись відомим закарпатським краєзнавцем та археологом Федором Потушняком: «Там, де я живу, – своя Африка, її теж треба досліджувати». В наш час, хоч і відомо, що в області офіційно нараховується 23 види кажанів, але про їхні місця існування та інші особливості життя в деталях відомо далеко не все.
Ці унікальні тварини – ссавці, які здатні літати, – є досить вразливими видами живих організмів і тому внесені до Червоної книги. В основному вони живуть у печерах, у дуплах дерев, у підвалах та на горищах будинків. Звичайно, поселяються вони й у вежах та на горищах церковних храмів.