Категорія: Публікації

Буває, що певна можливість випадає, мабуть, раз у житті. Так трапилося, що нещодавно три дні поспіль мені довелося побувати там, де мало хто буває, почути і побачите таке, що чують і бачать одиниці, навідатись у такі місця рідного краю, де ще не бував, хоч і живу зовсім недалеко, ну і познайомитись із багатьма цікавими та щирими людьми.
Річ у тому, що досі ще ніхто не досліджував кажанів на горищах храмів більшої частини Закарпатської області. І тут знову підтверджуються слова, сказані колись відомим закарпатським краєзнавцем та археологом Федором Потушняком: «Там, де я живу, – своя Африка, її теж треба досліджувати». В наш час, хоч і відомо, що в області офіційно нараховується 23 види кажанів, але про їхні місця існування та інші особливості життя в деталях відомо далеко не все.
Ці унікальні тварини – ссавці, які здатні літати, – є досить вразливими видами живих організмів і тому внесені до Червоної книги. В основному вони живуть у печерах,  у дуплах дерев, у підвалах та на горищах будинків. Звичайно, поселяються вони й у вежах та на горищах церковних храмів.

У зв’язку з міфічно-забобонними і несправедливими обвинуваченням кажанів як «співучасників» пандемії коронавірусу саме вчасно, початком березня 2020 року стартував проект «Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України» метою якого є спільний захист кажанів в рамках активних природоохоронних заходів, кампаній з інформування громадськості та популяризації передового досвіду серед місцевого населення прикордонних регіонів України, Угорщини, Словаччини та Румунії. Винороби Закарпаття повинні бути вкрай зацікавлені в підтримці рукокрилих, оскільки в раціон кажанів входять і шкідники винограду – такі як виноградний метелик і інші. Французькі виноградарі усіляко сприяють розширенню місць зимівлі та всебічному захисту кажанів, оскільки критично залежать від них. Більш детально про користь кажанів для виноробів у статті «Кажани – друзі виноробів», яку люб’язно переклала з французької співробітник Інституту еколого-релігійних студій, стипендіат Німецького екологічного фонду (DBU), Наталія Димань. Інформаційна служба Інституту еколого-релігійних студій