Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України
Навчальне півріччя у Загальноосвітній школі №12 м. Ужгорода завершується, але освітній процес триває навіть в ці передсвяткові дні. Саме сьогодні, на свято Миколая тут відкрита виставка “Повітряні акробати ночі”.
У 1973 році біолог Кітті Тхонглонья з Таїланду та його колеги дослідили понад 50 невідомих кажанів у печері біля водоспаду “Сай Йок”. Вчений надіслав свої висновки доктору Джону Хіллу з Британського музею природної історії в Лондоні. На жаль, Кітті Тхонглонья помер, не підозрюючи, що він відкрив новий вид кажанів. Хілл назвав вид на честь першовідкривача – кажан Кітті (Craseonycteris thonglongyai), або свиноносий кажан.
Кажан Кітті є найменшим з усіх відомих сьогодні кажанів і одним із найменших ссавців. Його довжина всього 3 сантиметри, а розмах крил близько 13 сантиметрів. Він настільки малий, що його іноді називають джмелем. Цей малюк має свої унікальні особливості. У нього немає хвоста, але є порівняно величезні вуха, товсті трагуси (вушні виступи) і і схожий на рильце ніс, через що її свиноносим кажаном.
Кажан Кітті — надзвичайно рідкісний вид. Його ареал дуже обмежений, тому тваринам загрожує вимирання. Хоча докладається багато зусиль для збереження цих незвичайних кажанів, все ж через нищення лісів, прокладання автошляхів та туризм вони далі залишаються в небезпеці. Отже, невідомо, чи свиноносі кажани зможуть пристосуватися до ворожого вторгнення людини у їхнє середовище.
Інформаційна служба ІЕРС
Вчені з Данії з’ясували, що кажани продукують низькочастотні звуки таким чином, як це властиво людям під час співу у техніці гроулінгу. Тварини також задіюють для цього несправжні голосові зв’язки, але такі звуки призначені для комунікації у контексті конфлікту з родичами, пишуть автори у PLOS Biology.
Myotis daubentonii. Wikimedia Commons
Гроулінгом називають вокальний прийом, за якого голос звучить гучно та з низькою частотою, подібно до гарчання, через значне резонування гортані. Найбільше поширення він набув у важкій музиці, особливо дез-металі, а також є характерним горловому співу. У гроулі важлива роль належить несправжнім голосовим зв’язкам, які торкаючися зі справжніми голосовими складками збільшують вібрацію структур гортані, даючи змогу досягнути нижчої частоти співу, ніж із використанням лише справжніх голосових зв’язок.
Продовжити читання “Кажани погроулили, як дез-металісти”