Підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів в прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України
Я не смокчу кров і точно не хочу застрягти у твоєму волоссі. Якщо я випадково зайду до вашого будинку, будь ласка, не бийте мене мітлами , це дійсно боляче і я дуже наляканий. Це був нещасний випадок,я не хотів вас налякати. Якщо я приземлюся, я можу не встати і мені потрібна ваша допомога. Просто скористайтеся рушником, щоб витягнути мене, і я відразу полечу, обіцяю. Я їм комарів та багато інших комах. Наші будинки зносять для інших будівель, і нам є лише кілька місць, куди піти. Отже, якщо я прилечу до тебе в будинок, вимкни світло, залиш зовнішнє світло, а двері залиш відкритими -я вийду в мить. Щиро, ваш нешкідливий кажан.
Біологи та експерти з Українського центру реабілітації рукокрилих, спільно з представниками Закарпатського обласного краєзнавчого музею та Інституту еколого-релігійних студій, провели дослідження кажанів у римо-католицькому храмі с. Оноківців та мікрорайоні Ужгорода Дравці…
Альона Прилуцька, біологиня та співзасновниця Українського центру реабілітації рукокрилих з м. Харкова, разом з Ксенією Кравченко, Мариною Єрофеєвою та продовжують свої дослідження, спрямовані на збереження та захист популяцій цих цікавих тварин в Україні. У супроводі члена Комісії з питань екології МГКЄ, експерта Інституту еколого-релігійних студій у пятницю та суботу ними було оглянуто храми с. Оноківці та мікрорайону Ужгорода «Дравці». У результаті експедиції у римо-католицькому храмі Оноківців були зафіксовані сліди присутності колонії кажанів. Також, в греко-католицькій церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Дравцях були знайдені рештки пізнього кажана. Дослідження також охопило горище греко-католицького катедрального Хресто-Воздвиженського собору в Ужгороді та підвали і горища Ужгородського замку. Ця поїздка стала важливим кроком у розумінні взаємодії між кажанами та середовищем їх існування, підкреслюючи важливість збереження біорізноманіття та унікальних місцевих спільнот. Міні-експедиція дозволила зібрати цінні дані про життя та поведінку цих рукокрилих мешканців горищ.
Сьогодні, 19 липня 2024 року, в підвалах Ужгородського замку відбувся пізнавально-розважальний вечір «Зустріч із повітряними акробатами ночі», організований Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Тиводара Легоцького у співпраці з Інститутом еколого-релігійних студій (координатор проєктів Наталія Куля).
Модерувала захід Валерія Русин, завідувачка відділу історії та краєзнавства музею. Спочатку вона надала привітальне слово директорці музею Ользі Шумовській та заступнику керівника програми Центральної Азії та Східної Європи Союзу охорони природи та біорізноманіття Німеччини (NABU) Тимофеєву Івану.
На захід прийшло чимало батьків із дітьми різного віку, тож для малечі спеціально було організовано невеличку промовиставу «Пригоди Кожика і Летика» від провідного майстра сцени, актора Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка» Миколи Карпенка та його колегині Дарʼї Голян. Ця вистава створена за мотивами екологічної казки «Кажанчики» Наталії Гумен-Біланич, виданої ІЕРС. Наприкінці заходу цю книжечку разом із іншими роздатковими матеріалами присутні отримали в подарунок.
Основним інформаційним наповненням заходу була відкрита лекція «Зустріч із повітряними акробатами ночі», яку прочитала Альона Прилуцька – біологиня та співзасновниця Українського центру реабілітації рукокрилих (м. Харків). Лекторка поділилася цікавинками про кажанів та їхню важливість в екосистемах, розповіла про заходи охорони та реабілітації.
Крім того, присутні мали змогу взяти участь у фотосесіях, різноманітних іграх та творчих майстер-класах від екотренерів – співробітників музею та Інституту еколого-релігійних студій, що додало заходу додаткової інтерактивності та пізнавального характеру. Зокрема, старший науковий співробітник сектору природи музею Руслана Джахман провела майстер-клас із виготовлення тематичних листівок, Ольга Величканич разом із дітками виготовляла закладки для книжок із зображенням милих кажанчиків, що їх діти власноруч розмальовували, а Леся Прилуцька – майстер-клас із виготовлення оригінальних оригамі «кажани» (ці вироби здатні імітувати політ кажана).
Захід пройшов у дружній та доброзичливій атмосфері, де усі охочі змогли не лише дізнатися більше про рукокрилих, а й зануритися в унікальну атмосферу містичного підземелля замку разом із експертами та насолодитися його прохолодою на тлі спекотного літнього вечора. Окрім пізнавальних призів (наліпок, книжок, магнітиків), гості отримали ще й купу позитивних емоцій, нових знань та естетичної насолоди від дотику до живої витонченої природи – кажанів. Як дітки, так і дорослі в захопленні торкалися пухкого тільця крихітних рукокрилих (вид нетопиру), яких представили науковці. Опісля кажанчиків знову повернуть у природний для них простір, а відвідувачам зостануться незабутні враження та фото крихітних рукокрилих, які живуть довкола нас і потребують бережливого ставлення та турботи.
В одній з багатоповерхівок Кривого Рогу невідомі замурували монтажною піною у віконну раму живих кажанів. Їх вдалося врятувати, але тепер вони потребують допомоги.
Про це повідомили у Центрі реабілітації рукокрилих. Там припускають, що тварини зимували у віконній рамі, а люди, які встановлювали нове вікно, помітили кажанів, але проігнорували.
У коментарі для “УП. Життя” фахівчиня Центру Альона Шуленко розповіла, що виклик надійшов від жителів будинку.
“Мешканці були шоковані, побачивши це. Вони знайшли наш номер і попросили допомогу”, – розповідає Альона Шуленко.
На місце події одразу вирушили волонтери. Щоб дістати кажанів, вони ножем розколупували піну. До операції порятунку долучились і небайдужі мешканці.
У травні 2023-го двоє 19-річних кременчуківців зняли відео зі знущанням із кажана, яке було опубліковане в телеграм-каналі «Х Кременчук». Згодом цей же канал указав на сторінки в Instagram двох фігурантів.
Обидва хлопці визнали провину та уклали угоди з прокурором, підтвердивши обставини справи. Суд призначив зловмисникам по 5 років ув’язнення, але від відбування покарання їх звільнили з іспитовим строком у 2 роки.
Також обидва обвинувачені мають відшкодувати судові та експертні витрати – по 14 338 грн кожен. Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в Полтавському апеляційному суді протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Кажанів в Україні та, зокрема, на Закарпатті, інтенсивно почали досліджувати на межі XX-XXІ століть. Однак вивченням рукокрилих місцеві науковці займалися задовго до цього.
Зараз кажани є популярною темою на Закарпатті. Кілька років тому Інститут еколого-релігійних студій виявив цікаву річ, а саме – цілком недосліджений життєвий простір сакральних споруд: горища і вежі храмів та прихрамових споруд. Так почали досліджувати фауну кажанів, а також можливості їх охорони.
Журналісти Район.Хуст поспілкувалися із Біланичем Михайлом Михайлович, експертом зі збереження біорізноманіття Інституту еколого-релігійних студій, завідувачем сектору природи Закарпатського обласного краєзнавчого музею Ім. Т. Легоцького, краєзнавцем.
«У дослідженні кажанів ми робимо те, що можемо, і в першу чергу – це екоосвіта. У 2002 році почалася співпраця екологів з церквою щодо дослідження кажанів, що живуть під дахами храмів. Раніше їх досліджували у печерах, стойнях, підвалах, тому дослідження в церквах є унікальним проєктом, яким вже займаються у Європі. Дослідили близько 65% храмів», – розповідає чоловік.
Кажанів в Україні та, зокрема, на Закарпатті, інтенсивно почали досліджувати на межі XX-XXІ століть. Однак вивченням рукокрилих місцеві науковці займалися задовго до цього.
Підтверджує це книга “Природнича історія пана фон Бюффона” (“Herrn von Buffons Naturgeschichte”) 1785 року видання, знайдена у відділі стародруків бібліотеки Ужгородського національного університету. У книжці є розділ про кажанів, ілюстрований чудовими малюнками різних видів рукокрилих:
Оскільки в нашому краї в ті часи своїх друкарень не було, освітні заклади та окремі зацікавлені наукою люди користувались іноземною літературою. Отож, цілком імовірно, студенти та науковці були знайомі з деякими видами рукокрилих нашого краю саме завдяки цьому виданню.
Такі старовинні публікації є важливими та цікавими для Інституту еколого-релігійних студій, який цікавиться історією досліджень навколишнього середовища та природничої освіти, тісно пов’язаної із церковними навчальними закладами.
19 липня у внутрішньому дворі Управління Мукачівської греко-католицької єпархії (Резиденції єпископів МГКЄ), біля Хрестовоздвиженського Катедрального Собору знайшли кажана. За попередніми даними, вид рукокрилого – нетопир білосмугий, або нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhlii). Він виявився сильно травмованим через падіння з великої висоти та мав помітні пошкодження тіла, несумісні з життям.
Незважаючи на це, провідний експерт Інституту еколого-релігійних студій (ІЕРС), науковець, біолог Андрій-Тарас Башта спробував за фотографіями визначити, до якого саме виду належить знайдений рукокрилий. Допоміг йому в цьому фахівець зі збереження біорізноманіття ІЕРС Михайло Біланич, який здійснив усні необхідні виміри та детально описав будову вух та носа кажана:
Довжина тіла знайденої тварини становить 4,2 см, передпліччя – 3 см, вуха – 1,2 см, розмах крил – 20 см. Забарвлення спини темно-коричневе. Черевце сіро-бiлувате. Вухо темне, коротке, найширше у середній частині, на верхівці – округле.
«Якийсь нетопир, ймовірно, нетопир білосмугий, або нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhlii)»,
– написав хіроптеролог Андрій-Тарас Башта у відповідь на отриману інформацію.
Раніше в храмі не проводилися ґрунтовні дослідження з виявлення рукокрилих, тому ця знахідка є першою вагомою підставою стверджувати, що в Ужгородському Катедральному Соборі мешкають кажани. Більш точну інформацію про видовий склад і чисельність рукокрилих науковці зможуть надати лише після виявлення колонії в будівлі храму.
Пергач пізній (Eptesicus serotinus) – один із 19 видів рукокрилих, зафіксованих у заповіднику та околицях. Один з 24-х видів роду, один з 2-х видів роду в фауні України. Вид занесено до Червоної книги України.
Ці кажани є одними з найзвичайніших в урболандшафті і часто оселяються в будівлях людей. Більшість випадків виявлення кажанів в оселях людей також пов’язані саме з цією групою кажанів.
Літні сховища розташовані в будівлях: на горищах, у порожнинах стін, димоходах. Виводкові колонії – до кількох сотень особин Місця гібернації – підземні (пивниці, горища i печери) і наземні сховища (порожнини будівель, вентиляційні шахти тощо). Кормовий раціон змінюється залежно від сезону чи регіону і включає жуків, метеликів, двокрилих і перетинчастокрилих.
